Будували раз солдати
Дачку генералу.
Той усе в частинах − служба,
Бачилися мало.
Генеральша ж приїздила
Часто до служивців.
Десь підкаже, десь посварить,
Навезе гостинців.
Сигаретами пригостить
Чи холодним квасом.
Молода – було й жартують,
Посміються разом…
Та довгенько будувалась
Командирська дача,
Ледь не з рік. Приїхав якось
Генерал, аж наче
Сяє весь. Палають очі,
Мовби в них лучина:
− Привітайте командира,
Є на те причина!
Вчора жінка народила
Генералу сина!
Спадкоємця!.. – Тут шеренга,
Де взялася й сила,
Як гукне могутньо й дужо,
Наче б на аврал,
Всі разом: − Раді старатись,
Товаришу генерал!
