Я бачу перший промінь сонця у вікні своєму,
він вимальовує найтонші струни почуттів.
І грає так барвисто по-миттєвому,
відтворюючи цілу гаму давно не сказаних гарячих слів.
Він відкриває цілий світ досі ще незнаний:
просторий,затишний і довгожданий.
Наповнений людською щирістю і добротою,
окрилений навіки загубленою простотою.
Цей промінь витанцьовує у ритмі вальсу пісню неземну:
тривожну, ніжну і пригублено сумну.
Елегію давно забутого кохання,
як згадку про найзаповітніше бажання.
Воно є джерело мого натхнення і творіння.
Заховане за айсбергом блудних думок.
Я створюю ілюзію любові тління,
вплітаю я тебе у вересневий свій вінок.
Ти зараз десь далеко за вітрами,
за снігом оповитими морями.
Танцюєш десь вночі під музику у стилі рок-н-рол,
і хтось - не я , вливає тобі в серце пристрасті укол.
Вона затьмарила твій розум вигаданим щастям.
Втягнула в темну гру із власної масті.
Продала твою душу, погинаючи зап’ястям,
твоє життя-це зв’язані думки у її власті.
Ти будеш довго грати свою роль під дудку долі.
Вона тебе далеко ще по світу поведе,
та раптом згине все і ти згадаєш присмак волі.
А пізно буде,але душа так щиро зареве!!!
Ти впадеш десь серед гори каміння.
І будеш довго битися об землю допоки не нахлине їдка кров.
Ти розіб’єш і душу, й ноги, і усі творіння,
які ти дарував мені розказуючи про свою любов.
І раптом зникне все , і зникне музика оркестрів,
під звук якої виписував моє життя.
Доп’єш останню краплю і без усіляких жестів,
складеш всі речі і полетиш кудись у забуття.
