Тантале бідний, скільки ти стерпів –
Спокус, гріхів, свавільної облуди!
Як тяжко мучить зло своїх рабів!
Хоч бачать насолоду в тому люди.
Їм, скромним та незрячим, не дано
Угледіти глибину суть вистави,
Написану богами вже давно
В передчутті жорстокої забави.
Царями забавляються боги,
Дарують їм і золото, і владу.
Та плату вимагають за борги,
І шансу не дають пізнати правду.
Вінки лаврові, мов ярмо несуть,
Усі, хто стали на сумнівну путь.
Коли крадеш у Богів собаку, коли пригощаєш Богів м`ясом убитого сина заради цікавості, коли крадеш зі столу Богів нектар і амброзію і відкриваєш їх секрет смертним - покара неминуча.
на сумнівний путь - на сумнівну путь? (ПУТЬ в укр. мові - жіночого роду)
Лілія Ніколаєнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Мольфаре! У цьому і трагедія Тантала - він занадто злетів із катушок Але я його зобразила, як жертву. Всі жертви в певній мірі - і винні, і потерпілі...