Ти справжній у своїх страхах,
Ти справжній у обіймах ночі…
Ти справжній у своїх віршах
До тебе лину серцем, обійняти хочу.
Ти не такий, яким тебе ввижаю,
І то є добре, бо ти- просто ти.
Я зроблю все чого лиш забажаю,
Зумію іскру полум’я в долонях пронести.
Ти не збагненний у своїм началі,
Безпосередній у своїх думках.
Що буде з нами у фіналі
Не зна ні Бог, ні Будда, ні Аллах…
Лиш знає тиша, що то з нами буде,
Бо в ній думки живуть своїм життям.
Не зрозуміють нас, я знаю, люди,
Та ми знайдемо істину буття.
