Крок за кроком - у невідомість,
Не вливаються фарби у світ,
Покалічена плаче свідомість
Й відлітає в останній політ.
Опадають з дерев потьмянілих
Розшматовані думки й слова,
Знов співає пісень чорнобілих
Та душа, що ще вічно жива...
Розсипається все...І навколо
Вже немає нікого...Ніде...
Лиш загублена тінь випадкова
Одинокий притулок знайде.
Крок за кроком - не випадковість.
Це той шлях, що не має мети.
Покалічена плаче свідомість,
Й відліта назавжди з темноти.
