Вмирає надія, і крається серце,
І там, де розтали від жару сніги -
Вже більше ніщо не живе й не озветься...
Лиш тихо собі помира від туги
Розбите кохання, розтоптана гордість
І ніжність, порва́на на шмаття житттям...
Твої чорні очі... За них я б боролась...
Та більше не бачу я в них каяття.