Нам спілкуватися треба,
Коли навкруг виру клекіт.
Люди, як зірки на небі,
Часто холодні й далекі.
А якщо згодимось рушить,
Наче лелеки, – не члени, –
нашим зʹєднаним душам
чиниться опір шалений.
Нас розділяє бравада,
Безлад доводить до сказу.
Радісно тим, хто при владі,
Коли йдемо ми не разом.
Справа не в тім, якщо пісні
З різної вимови вийшли.
Наша спотворена дійсність
Є набагато складніша.
Грішна вона, навіть гірша
Тієї, що горло стискала,
Тієї, що гнобила більшість,
Тієї, що люд не сприймала.
Бо є «народна», мов би не хитра…
Тяма не в слові «товариш»,
А що в політичній макітрі
Пива для вжитку не звариш.
