А над містом сивіють сутінки,
кіт умоститься на колінах.
Вона любить дивитись мультики,
чай гарячий і джем з малини.
Вона любить чудні історії,
хепі-енди, підбори, квіти.
Вона нині доволі зморена –
школа, галас і діти, діти.
Часом сердиться, часом хмариться,
хоч і любить дітей нестямно.
Вона школі неначе матриця,
а для учнів немов би мама.
Кличуть сни у казки із ролями,
а вона ще не спить донині.
В неї зошити із контрольними –
перевірена половина.
Гарно. Мимоволі згадав,що ми після закінчення школи кожні 5 років приходили в гості до нашої Вчительки. Її вже немає, немає вже 2/3 нашого класу, тепер ми зустрічаємося один раз на рік і завжди згадуємо нашу Клавдю. Дякую вам за вірш.
Софія Кримовська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Прошу! Сонечка Вам та довгого життя і міці Вашим однокласникам, і Вам!
Ось така вона-вчителька...Хоч і втомлена,зате-така чуттєва і романтична натура. 
