мені просто неба сняться кольорові
паперові не лелеки навіть, а горобці.
щось на зразок апофеозу мікрочасток
в голові, двісті тамтамів, граючи одну
ноту
вибухають більше, ніж ти можеш собі уявити.
я стою і дивлюся наче
крізь.
крижана толпа рухливої
маси
зносить, наче вітер човник
та далі
по ріці вниз/догори.
в тебе є вибір.
не рахуй навмання
та не вираховуй.
воно відбудеться само.
візьми весло
відштохнися від берега
та пливи
куди
схочеш.
