Павутиння думок. Павутиння.
Жовта мряка із листя і диму,
Колихання сумного мотиву
Сонність млосного заціпеніння.
В нас не має хороших героїв,
Чи відносно хоча б, не поганих,
Жовтий дим сигаретний розтане,
Ми розсіюємося пітьмою.
Забуваємо хто ми і де ми,
І вогнів поглинаємо тління,
в’язнучи у думок павутинні,
Крізь зіниці фільтруючи темінь.
Й оживаємо зранку вогкими,
Й довго пахнемо ще сигарками,
І вже осінь злітає граками,
І кидає під очі нам тіні…
