Не так то вже давно було і не так далеко. Жив на світі Андрій. Господарем він був неабияким. Про його виплекане господарство знали багато людей не тільки у селі Сонячне, а я далеко за його межами. Жив Андрій дуже добре. Мав жінку-красуню і двоє дітей: Сергійка та Катрусю. Не було в сім’ї його ані біди, ані сварок, ані непорозумінь.
Одного разу, теплого суботнього вечора вирішив Андрій піти в ліс по гриби. Ліс цей був надзвичайно багатим на різноманітні тварини та рослини. Блукав господар не годину і не дві. Аж раптом, він почув жалібні крики. Андрій був доброю людиною і не міг ігнорувати, коли у когось є біда. Не зважаючи на незнайому місцевість чоловік пішов прислухаючись до джерела звуку. Пройшовши деяку відстань і завернувши за старезним дубом, Андрій побачив жахливу картину – бідна олениха жалібним голосом кричала від болі. Чоловік звернув увагу на лапу бідної тваринки, яка застрягла в капкані.
- Оце так не пощастило, - сказав сам собі Андрій і, довго не думаючи, підійшов до бідненької, щоб звільнити від ржавої перешкоди.
Через деякий час олениха була вільною. Добродій погладив її по голові і промовив:
- Твоє щастя, що я тут гуляв, а то біда могла б тебе виморити.
- Дякую тобі, добрий чоловіче, - вдячним і лагідним жіночим голосом промовила вона. - Я за це виконаю будь-яке твоє прохання.
Андрій з переляку аж відскочив. Він переляканим обличчям дивився на тварину і ловився
за першу логічну думку, яка прийшла йому в голову…
- Та не переживай, будь-хто на моєму місці врятував би тебе.
- Ні, добрий чоловіче, я вже довго чекаю на порятунок з надією, що мене хтось врятує з
цього капкана….
Пройшов рік після неймовірної пригоди Андрія. Пройшов і другий. Все як і раніше було в порядку в роботящого господаря. Підходила зима. Одного разу після вечірньої прогулянки в сусіднє село до батьків, дружина господаря вернулася кволою.
- З тобою все гаразд? – запитав Андрій. – Виглядаєш не дуже.
- Погода виявилась неспокійною. Напевно простудилась.
Пройшло декілька днів, а стан здоров’я коханої жінки все погіршувався і погіршувався:
висока температура, біль у голові, кашель.
- За що ж ця біда у нашому домі? Кому ми дорогу перейшли?
Засмучений чоловік пішов в ліс по дрова, щоб в хаті холодно не було. Блудив він по лісі, не
хотів повертатись до хати, боявся, що може вже й не побачити свою жінку живою. Раптом, чує десь недалеко шурхіт. Звідти вийшла гарна, велика олениха зі своїм маленьким оленятком.
- Вітаю тебе, добрий чоловіче. Чому в таку холодну днину не грієшся вдома???
- Не буде у моєму домі тепла, якщо в печі не палити. Дрова вже закінчились та й
заставила біда прийти. Щоб сім’я не мерзла.
Олениха відчула сумні ноти в голосі Андрія і поцікавилась, що сталося. Вдихнувши повітря, чоловік розповів диво-співрозмовниці про свою біду.
- Не переживай, добрий чоловіче. Нарубай дров і хутчіш вертайся додому. Немає вже
нещастя у твоїй хаті.
Андрій, не зважаючи на те, що рук майже не відчуває, схопився за сокиру і невдовзі мав чималу купу дров. Прийшовши додому, господар не повірив своїм очам: його жінка поралась біля печі, готувала вечерю, а діти бігали біля мами і мішали їй в роботі. Дрова в чоловіка вмить впали на підлогу і він миттю перетнув всю хату, щоб обняти свою милу. Дружина була абсолютно здоровою, ніби нічого й не бувало.
Після цього в сім’ї Андрія відновився добробут, господарство як ніколи розцвіло, а біда обступала домівку десятою дорогою.
Мораль казки: ніколи не переставайте вірити в чудо.