Продовження
--------------------------------
В дебрях смерекових лісу
Замкнута між розтин гір,
Є хатинка на узліссі,
Що милує дуже зір.
Акуратна, непримітна,
Вкрита гіллям лісовим,
Чимось хатка та тендітна
Навівала страх усім.
Не підходили до неї
Близько звірі лісові
Тиша й спокій панували
Біля хатки у дворі.
Дуб великий і креслатий
Ріс за хаткою собі,
І сімейство чорних круків
Звили гнізда на гіллі.
Тихо збоку там дзюркоче
Чисте джерельце з землі,
І струмочок геть відносить
Ті прозорі ручаї.
З усіх боків грізні гори
Викидають свою тінь.
Мряка й темінь там, неборе,
Витісняють голубінь.
Раптом двері у хатині
Прочинились з скрипом враз
Круки з гнізд увись ізвились
Учинивши крик і гвалт.
У одвірку появилась
Невисока і худа
Чоловіча постать сіра
Старуватого дідка.
Дід підняв на круків очі,
Тихо щось прошепотів,
І птахи ураз замовкли,
Повернувшись всі до гнізд.
Люльку свою закуривши,
Рушив чоловік у ліс.
Навіть двері не замкнувши,
Зник собі серед беріз.
Знову тихо всюди стало,
Знову ніч накрила все,
І до ранку все-все спало,
Але, що ж там дід несе?..
-----------------------------------
Далі буде
