Продовження
---------------------------
У обідню пору в лісі
Почалася метушня.
Справ набралося у звірів
В ділі й крукова сім"я.
Чорні птахи зголодніли
І покинули свій пост.
Пообідать полетіли.
Все спокійно - в хаті вовк.
Можуть йому довіряти
Круки чорні. Сивий вовк
Вміє все сторожувати,
Також знав про це й дідок.
Повернувся він із лісу,
Круків своїх не застав.
Під паху взяв трохи хмизу,
Вгору голову підняв.
Подивився в бік поляни
Мутним поглядом тяжким,
І зайшов собі до хати.
Сіра мишка також з ним.
За секунду вже вовчисько
В двері голову пропхав,
І неспішним твердим кроком
Сам до лісу посвалав.
Повернулись чорні круки,
Всілись в гнізда і уже
Абсолютно жодні звуки
Мимо вух не пронесе.
А неподалік від хати
Наші друзі тут як тут.
Думають, як їм почати
Нелегкий до хати путь.
У Андрія наче крила
Виросли і він ураз
(Звідки взялась в нього сила?)
Скочив через перелаз.
Несміливим тихим кроком
Він до хати підходив,
Озираючись за вовком,
Вся компанія за ним.
І чим ближче підходила
До хатини дітвора,
Дужче кров у жилах стила
І крутилась в голова.
Раптом скрип дверей почувся.
Друзі впали у траву.
Круків гвалт умить відбувся,
Дід рукою їм махнув.
Наступила повна тиша,
Дід собі побурмотів,
Потім все як є залишив
І у ліс потупотів.
-------------------------------------
Далі буде.