1
Просинайтесь козаченьки ви від сну - дрімоти,
Геть зарвались воріженьки пора до роботи.
*
Залишила нас босота в порваній свитинці,
Хазяюють в нашій хаті зайди і чужинці,
2
Розчинилися у крові та не наші в плоті,
Бо ніяк не наїдяться мало все гидоті.
3
Розжирілася бидлота наче бегемоти,
Повилазили на світло, як кроти - істоти.
4
Не бояться крокодили жирують в болоті,
Наче море по коліна горе й гріх підлоті.
5
Тож вставаймо браття поряд вороги павпроти,
Доки будемо терпіти наче ідіоти.
6
Пора дати у три шиї зарваній мерзоті,
Досить в темряві ходити, як вдова в скорботі.
*
Залишила нас босота в порваній свитинці,
Хазяюють в нашій хаті зайди і чужинці,
Болить серце за Вкраїну, а ще більш за люди,
Зажурилася калина, що ж то дальше буде?
Вітер віє повіває, грудень сипле снігом,
Тяжко-важко в краю стало, все наче зомліло.
Не журіться, добрі люди, мир у вашім домі,
Витріть сльози... Помолімся... Поміркуймо в згоді.
Як то дальше жити будем, що і як зробити,
Щоб позбутись яничарів і в краю зажити!!!
Дякую вам Діду Миколаю за любов до рідного краю.
Побільше б таких людей на Україні.
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Факт. І де хохли беруться. 
