Над бруківкою вулиць і площ,
Над дахами сумних хмарочосів
З кислим настроєм, ніби той дощ,
Бродить Мрія, похнюпивши носа...
Після сірих хвилинок-століть
Не впізнати веселу й крилату...
Ви ту мрію, прошу, прихистіть,
Бо вона хоче дійсністю стати...
12 грудня, 2012р.
Гарно, мені подобається Ваш задум,
Мрії треба берегти,плекати та ростити, щоб вони стали реальністю, тому що мрії збуваються тільки у тих хто в них вірить!!!
Ангелінко Пройшло півроку після "озвучення". Як справи з засмученою мрією? Розвеселили, прихистили? Мабуть ще ні, бо люди в більшості сумні, невеселі, а то ще й озлоблені, без мрій. Або з такими "мріями"... Але мрійники не перевелись в цьому світі. Вони є і тут, в Клубі. І Ви одна із них - з високою мрією, що літає над Землею століттями і не знаходить притулку у людей, бо їм "ніколи угору глянути". Вибачте, також вийшло сумно... Хай здійсняться Ваші мрії, згадані в вірші, ще не сказані і ще не усвідомлені. Чомусь повірив в їх щирість з першого вірша. Щасти Вам
АнГеЛіНа відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Люди втрачають щирість і здатність мріяти з часом... Тому найщиріші мрійники - це діти. Сумно, що вони всі хочуть дуже швидко подорослішати.
Мрії допомагають відлучитися від цього депресивного світу... Тому мрійники частіше посміхаються. А зустріти веселу людину, особливо серед дорослих, зараз важко...
Добре було б, коли б усі світлі мрії здійснювались!..
Дякую Вам!