А сніг летить
І б'ється об асфальт.
В очах сльоза бринить -
Це мій останній альт.
Остання ніч
І свічка догорає,
Завтра піду з віч,
А хто згадає?
Мене уже нема,
Та й кому я треба...
Весь вік сама,
Тому й тягнулася до неба.
В моїй біді
Немає винних,
Життя - в однім сліді,
А не в секундах плинних.
Той скупий єдиний слід,
То весь мій спадок,
В очах рішучість, лід
І вибраний надгробок .
Я ж не була кохана,
Лиш серце так того хотіло,
А я послухать не бажала -
Останній подих і стемніло...
Лиш гостре лезо
І кровю по руках,
Текло життя тверезо -
Це все, але не страх...
Свіча вже догорає,
А тіло не боролось.
Душа вже покидає...
Серце плакало й кололось.
А сніг летить...
І бється об асфальт.
Я передумала, я хочу жить!
На жаль, це був останній альт..
Гарна ритмічність вірша, цікаві, глибокі роздуми, правда тема трошки сумна. Хоча на закінчення все ж даєте надію, якесь тепло в душі ЛГ все ж виникає... Красиво передано відчуття, щиро вітаю Вас з хорошим дебютом на цьому сайті!
Grave відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за коментар. Для мене це важливо, адже я лише починаю