Вельми шановні, депутати.
Коли ми йшли вас обирати,
То маємо право запитати:
Я хочу правду віднайти,
Та де, її знайти, шукати ?
До кого йти, кого питати?
Чому це нині сталось так,
Що світом гроші володіють,
А, що робити, бідним нам?
Свій вік, ми, вже відпрацювали,
А залишилися , ось так:
Як заплатив за прожиття,
То вже немає тобі життя.
Сиди голодний, немає за що
В лікарню йти.
А, що на себе одягти?
Отак існуємо, не живем.
До кого йти, кого питати,
Чи ще нам довго існувати?
Я відчуваю страх за тих,
Кому ще в цьому світі жити,
Як світом цим, їм володіти?
Якщо немає де працювати,
Немає за що, щось купувати,
Дітей підняти, вчити їх,
То чи небуде комусь гріх?
Що з багатющої країни,
Залишилися одні руїни.
Все почорніло, як в війну.
Чи хтось піде за це в тюрьму.
Шановні наші депутати,
Люди ми, а не раби!
І хочем жити так як ви.
ID:
395900
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 27.01.2013 14:20:10
© дата внесення змiн: 11.02.2013 21:46:19
автор: Galina R.
Вкажіть причину вашої скарги
|