Присвячую моєму дідусю, Сизьку Костянтину Костянтиновичу.
***
Мій дід був щирим українцем-
Козак із роду козаків;
У сорокових бився з німцем,
Як прадід його турка бив.
Попав у Чорні Списки Смерті-
І печі в таборі топив.
Живих людей він замість мертвих
За межі в попелі возив...
А потім втік до партизанів-
Такі в Германії були.
В тилу їм там "нахуліганив"
(Та не хвалився цим коли).
А потім був макі' французьким,
Бабусю там мою зустрів-
Полячку з в'язнів білоруських
За руку по життю повів...
На Батьківщину не героєм
Він повернувся потім. Ні!
Зробили зрадником, "ізгоєм"-
У таборах минали дні.
Так не загинув він замало
За свої подвиги минулі.
Та пощастило. Оправдали.
Ще й нагороди повернули...
***
Для нас була це таємниця:
Табу -розмови про колишнє!
Змогла бабуся нам відкриться,
Коли забрав його Всевишній...
-----
Макі' - французькі партизани.
Вірш цілісний, наповнений любов’ю до діда, рідної країни. Наповнений смутком і болем за ті важкі часи. Цей вірш надихає до життя, бо ми думаємо, що нам зараз важко. Ні! Важко було тоді. Дякую, Люба за твір. З твого дозволу я його прокоментував. Дякую http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410712
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Потрапив в Чорні Списки Смерті- Він печі в таборі топив.
Живих людей він замість мертвих
За межі в попелі возив...
А потім втік до партизанів-...
Дуже гарно, пізнавально і щиро! Думаю, що ви одним порухом пера зможете поправити виділену мною ситуацію.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00