приспані подихи твого світу
хисткі невловимі
вони оточують мене зовні
проникають всередину
із кожною чашкою кави
із кожним подихом
несамовито білого міленького вітру
що коле
втручається в справи принишклих думок
перевертає їх збуджує
примушує вийти назовні
сісти в метро чи трамвай
зійти на незнайомій зупинці
і йти
йти
йти
далі
туди
де ніколи не був
допоки не лишуся сам
допоки не зникне той інший
зовнішній
прикрий
що пив каву
і планував життя
не підозрюючи
що олію розлито
і її вже ніхто не зітре
і куди б не пішов
все одно ви зустрінетесь –
її приспані подихи
і твоє недопите
життя
26.03.2013
