Так довго та страсно чекаєш тепла,
Щоб в обіймах його потонути могла,
Щоб від радості кругом йшла голова
Та,щоб знов і знов покохати могла.
Ти шукаєш, знаходиш, звикаєш, вбиваєш
Надії свої, що щезають до краю…
Щоразу,коли він звикає до раю
З тобою. Чекає від тебе знайомого до болю…
Того тепла, що шукала сама.
Ти робиш все, що для нього важливе,
Вбиваєш в собі принципи примхливі
І щиро віриш у думки свої,
Що ніяк не виходять у тебе з голови.
Проходять часи… ти знову тікаєш…
Ти знов забуваєш надії свої…
Ти знову шукаєш, шукаєш, шукаєш…
Знаходиш і робиш помилки свої!
