Відтінені святі перезирнулись
на подив свіч позбавлених вогню
і порухом, од болю звівши скули,
відтінки свята кинули в пітьму.
Ворожі воріженьки, вражі діти,
багнетами скололи очі їм
та винесли у двір аби спалити
на вогнищі своїх поводирів.
Кострищ вогонь святий незгасний,
дзвінниць бездзвінна німота -
здається сонце Правди згасло,
коли останнім скинули хреста.
"Прости. Прости їм смертовбивство", -
благав під стратою дзвонар.
І небо журавлине чисте
зронило вниз усю печаль.
