Тебе придумала зима,
Гуляючи ночами в парку.
Від тебе дує холодом,
Та інколи буває жарко.
То холодом своїм мене ти проймеш,
То жаром мене своїм обпечеш.
Зрозуміти тебе буває вкрай важко,
Тому на душі мені інколи тяжко.
Так високо ти в небесах літаєш,
Не розумію чим так мене притягаєш.
Здається ти поруч,та не дотягнуся,
Та я обцяю:літати навчуся,
І ніжно візьму за руку тебе,
Можливо полюбиш колись ти мене.
Тоді ми з тобою у казку пірнем
І щастя в цю мить своє віднайдем..