До річниці трагедії
На жаль корисний, мирний атом
В той день з’явився справжнім катом:
Зробив пустир безлюдний, лисий
У мальовничому Поліссі.
Він отруїв його природу:
Повітря, землю, флору, воду.
Де був лужок - тепер бетонка.
І безліч хворих грізним онко.
Квітучий край зробивсь похмурим,
Оточений кремезним муром.
А ті зручні протон з нейтроном
Піддались в світі забобонам.
Але минеться все погане,
І людство не опустить руки.
І прикра помилка не стане
Кремезним муром для науки.