Я б хотіла, щоб ти з’явився нарешті, чесно.
Мені, може б, вдалося бути справді щасливою.
Кажуть, як на тебе чекають – то чудесно.
А що я? Зачерствілою стала, зате не вразливою.
Мене тут попросили якось загадати бажання.
Знаєш, чорт забирай,я геть розівчилася мріяти!
Так ось склалось: усюди пориви, дуелі,змагання…
А хтось каже, що щастя самому треба сіяти.
Не барися, гаразд? Я не люблю чекати,ти знаєш.
Тут у мене для тебе вже майже засохлі весни.
І єдине хіба - не дивися, як всі. Обіцяєш?
А я віритиму, до останнього променя, чесно.
