Життя не цурається тих хто крокує
без страху залишитись на самоті.
Їм віру в щасливе майбутнє дарує
невпинна робота святої душі.
Їх впевненість змушує хвилі стихати,
правічнії стіни рушить вона,
і всесвіт боїться їх відпускати
тримаючи міцно навіть у снах.
Для них не існує доріг та стежинок,
Вони через зарості йдуть навпростець.
Їм доля залишила сотні морщинок
Яких не відтворить жодний митець.
Їх книга написана лиш до сьогодні,
а далі лише пусті сторінки.
Хто знає, які їх чекають пригоди?
Хто знає, куди доведеться йти?
