Душі літали по моїй кімнаті,
квіти на стелі вночі проросли.
А я помираю;
я божеволі'ю
від цієї бісової ідеальної чистоти.
Мої думки - домівка моя.
І ти її головний санінспектор:
від твоїх прибирань, і чисток, і прань, від спіритичних очищень
помирає мій спектр.
Ти складаєш усе на чисті полички,
і від цього голова моя парує нестерпно.
Ти руйнуєш усі закони мої-
просто стираєш, мов пил. Так відверто.
Я скоро, як Гоголь, буду лежати:
нерухомий, у твоїй ідеальній чистоті.
І ніхто не згадає, як мене звати.
І ніхто не подумає: де б їй узятись-
впорядкованості у моєму житті.
