Навіває осінь спогади сумні...
Струшує із серця болі і плачі...
Викрадає ночі - в них одна печаль,
А піти не хоче - розливає жаль.
Де весна, там щастя,
Там, де осінь - біль...
А зима прекрасна -
В серці заметіль...
Білим з темно-сірим
Розфарбує світ.
Те, чим літом снила,
Замітає сніг...
А душі вітрила
Більше не летять...
Бо заледеніла
І сама душа...
Жалібно прохає
Серце теплоти,
Хтось відповідає:
"От чекай весни!"
І вона приходить!
Ніжна і жива!
Сонячним промінням
Душу зігріва!
Розправляє крила
Серце в небеса,
Та летіть несила...
Крига не пуска...
Але лід розтане!
Серцю волю дати!
Щоб до падолисту
Вірити й кохати!
