У промінні ранок вже скупався.
Та блищить на травах ще роса.
Місяць відсвітив і спать подався.
Новий день із ночі воскреса.
Шепотять розбуджені листочки.
Вітер позіхає з-поміж віт.
Ну а день крокує собі мовчки
І міняє темряву на світ.
До мого вікна підкрався промінь.
На вустах усмішка розцвіла.
Простягла до сонця я долоні.
Позитив зібрала... Я змогла!
І нехай зі мною ти не поряд,
Сумувать за цим нема причин.
Кину на красу весняну погляд,
Для душі знайду перепочин.
Думаю, що втрачу небагато,
Бо з тобою ми давно чужі.
Хай свобода це не зовсім свято,
А маленьке торжество душі...
Прекрасні рядки, Надюшо,---- До мого вікна підкрався промінь.
На вустах усмішка розцвіла.
Простягла до сонця я долоні.
Позитив зібрала... Я змогла!==== Ось так і жити!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ось так би й жити... Та це тільки твір, в житті набагато складніше... на жаль...
Дякую, Танюша, за хороші слова!
