Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Луківська: Де ж межа та між мною й тобою…І та грань, де я є , а де ти… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Лано, за щирість
Плискас Нина, 22.05.2013 - 22:10
Якби не прикривались автори ЛГ,але основа ідей життєва авторська,так було завжди і є.Вірш чудовий
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І я так думаю, що багато в ЛГ від нас, дякую
Фотиния, 22.05.2013 - 11:05
Хочу сказать, что единого знаменателя для авторов нет: кто-то исповедуется в стихах, кто-то, прочитав и впечатлившись каким-то произведением, примеряет на себя ситуацию-эмоции, кто-то прячется за маской ЛГ ("чтоб никто и не подумал") и т.д. Конечно, дух афтора так или иначе витает между строк, даже если он идет методом "от противного" (лично часто применяю сию методу и улыбаюсь, когда нечуткий читатель выражает "соболезнования" афтору вместо ЛГ). Короче, больше разных ЛГ, а читатель с афтором как-нибудь сам разберется!
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна за думку і зустріч
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна, Ярославо, що завітала
Галина_Литовченко, 21.05.2013 - 20:35
Перечитала, Тетяночко, двічі. Та слів не підберу - самі думки та емоції,"почуття ж прикриваю думками"... Ти їх передала і щемно і майстерно. Браво!
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Галинко, за добре слово
Лія***, 21.05.2013 - 20:29
Як часто ми ховаэмо своі відчуття за ЛГ наших віршів, запевнюючи когось і себе, що це не про нас...Чудовий вірш!! Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І я ж про це, Лі, дякую
Рідний, 21.05.2013 - 19:38
Мої ЛГ - у більшості випадків - це я сам Хоча пробував писати навіть від жіночого імені. Правда, читачам ця ідея прийшлася не дуже... Добре ви, Таню, написали!!! Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна за відвертість та зустріч
Д З В О Н А Р, 21.05.2013 - 19:35
Чуттєво!.. Cкільки тут всього нагромаджено... Підсумок життя, чи прибирання двору після засніженної зими?.. Читач замучиться шукати тут нитку, за яку треба смикати, щоб відкрилась канва цього душевного болю. Хоча Ви хочете сховатись від нього за образом цієї ЛГ. А за тими черезмірними порівнюванями губиться щирість душевного крику (болю)... Згадайте крилатий вислів Станіславського... Ви уже не початківець... Тим більш, що вірш цікавий за задумом.- Наснаги! Вразлива, 21.05.2013 - 19:30
Самою назвою вірша , у запитаннях, відповідь знайшла. Є вислів:Ми усі люди! Почуттями і відчуттями однаково не обділені.Тільки емоції кожен з нас показує по-своєму. Дуже гарний вірш!Спасибі!
|
|
|