Левчишин Віктор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Вірш старий, але кожний раз, коли я проявляю старі вірші, разом з ними винурює все те, що я тоді переживав, що фіксував вірш - відчуття, образи, інколи навіть пахощі і невловимий ореол. Та було і з цим віршем. Напевно все це так тому, що вірші завжди писав тільки як ще одну спробув закарбувати момент в памяті. І вони краще це робили і роблять досі, ніж те саме в малюнках...
Дякую Вам за те, що Ви раптово примусили мене це зрозуміти... Дивно якось: два слова, я я - лавину зрушив.