Як тяжко жити в самоті,
Коли ніхто підтримати не хоче,
Коли весь світ немов у дрімоті
Й навколо тебе всі такі ворожі;
Коли ти мрієш, щоб ці дні сумні
Якнайскоріше канули у вічність
І на твоєму білому вікні
Стояла ваза із букетом квітів;
Коли самотність повністю вбиває,
Лишаючи лиш пустку у душі.
Коли існуєш тільки, і не знаєш
Як жити далі не у самоті;
Коли вже не лишилось сил, щоб навіть бути,
Не жити, мріяти, рости, кохать;
Коли бажаєш все скоріш забути -
Хай, будь, що буде, лиш би не страждать, -
Найперш задумайся про свою долю,
що суджена для кожного з небес;
Подумай, що ти вирвешся на волю,
Коли позбудешся назавжди меж
І зрозумієш, що тебе не варті
Ті, що залишили у скру́тну мить -
Бо справжні друзі, в фініші й на старті,
З тобою будуть веселитися й тужить.