Осені чекання –
Душ гірке зітхання,
Літечка відлуння...
Серденько болить.
Похилилась клуня,
Засмутилась дума,
І спішить смеркання
В цю осінню мить.
Засніжить ув очі,
Повертать не схоче
Зимо-зимування
В літо золоте.
Не вернуть кохання –
Душ п'янке страждання,
Не відняти в ночі
Правило святе.
25.01.1996
Осені чекання-
Душ терпке зітхання
Падає додолу листям горілиць...
Де буяло літо
Губ шалених цвітом,
Залишився спогад зірваних суниць...
Зіткані з туману,
Змочені в обмані
Дні стоять коротші за червневу ніч.
І спадають зорі
В вечори прозорі,
Залишивши жУру з нами віч-на-вІч...
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мені теж суниці подобаються
Але... не зірвані Все - натуральне!
Дякую за гарне продовження мого "осіннього скиглення". Ви, Любочко,повернули його в літечко - буду приймати вітаміни!