Вона іде, тримаючи долоні
На місці, де святая всіх святих-
на священнім своїм лоні,
Д починається життя усіх живих.
Вона іде крізь всесвіти безмжні,
В очах її галактики горять.
Іде над сонцем, небом цим безпечним,
Крізь мир і війни щастя дарувать.
Іде, не знаючи що далі,
Куди і як життя її зверне.
І, не чекаючи ні визнання і ні медалей,
І біль, і муки зносить.
Зносить все.
А потім, вік іде за тою,
Чи тим,
Кому життя дала.
В тіні. Й не треба їй спокою,
За яким самотність хитро схована.
О, Матері!
Всіх слів на світі мало,
Щоб описати подвиг величезний ваш!
Хай як на світі важко жити стане,
Для мами завжди мусиш відшукати час.
