Сиджу на даху, під музику мрію
Та бачити не зорі, не сузі`ря волію.
Твій образ прекрасний, що побачив колись
До мене ,немов, на вії спустивсь.
Не дивлячись ні на що про тебе думаю,
Чи захочеш зіграти ти в гру мою,
Бо життя то гра і кожен гравець,
Але у різних людей різний кінець.
Думка тужлива тихенько майнула,
Ніби я повернувся назад у минуле,
Ніби тебе зовсім немає,
Ніби світ про тебе не знає.
Стало гірко на душі дуже-дуже,
Невже минуле таке байдуже?
Без тебе не жив я справжнім життям,
Не радів так сильно буденним речам.
З тобою усе зупинилось на мить,
І ніби спочатку я почав жить.
Грати з азартом, хоч я простий гравець,
Але надіюсь на щирий наш з тобою кінець...
