Я посижу в вікні, подивлюся на небо,
поплачу тихо, потім посміюсь,
будучи поряд ти б сказав не треба,
та я, близької вже майбутності боюсь.
Покотиться сльоза, не спиню хай тікає,
із нею вирвуться на волю почуття,
цей сум і страх у кожного буває,
знаю напевне, все пройде бо це життя.
Ще ніби вчора я приїхала сюди,
ще ніби вчора я така маленька,
та вже не мало витекло води
і спогадів тапер не одна жменька.
