Коли навесні розтануть сніги,
Оголяться нерви міського тіла
І річка вийде за береги,
І бігтиме за хвилею хвиля.
І сонце змінить тоді окрас,
Старі хороводи почнуть водитись,
Тоді настане для мене час,
Аби народитись і переродитись.
І без манекенів, і без муляжу –
Історія пишеться без ескізу –
Я вийду вперед і всім розкажу,
Яка на всіх нас чекає криза.
Яка це дурість – плисти услід
Воді, учепившись руками в сітку.
Для нас був створений цілий світ,
А ми проміняли його на клітку.
