UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Любов Ігнатова: За порогом твоєї вічності … - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Валерій Голуб, 19.09.2013 - 22:44
Дуже-дуже!  У вашій творчості з*являються нові штрихи, досі незнані.  Я тільки не зрозумів про купаж виноднів. Хоча це може бути чисто особистим і спрямованим тому, хто розуміє?  
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую!!! Приємно чути з Ваших вуст!!!А щодо купажу ..."купаж "-це суміш (сортів, інгредієнтів, складових) ,от і виходить, що осінні дні, як хороше вино, мають безліч купажів ...(приблизно так) ...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це так приємно! ...Щиро дякую!!! 
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а я ще й так умію :  Дякую, Сонечко!!!! Serg, 12.09.2013 - 03:08
 За порогом святої вічності Завжди будуть буденні сни... Еталоном душі й величності Може бути признання вини... За кордонами стилів готики Зовсім інше життя й думки, Не приймають вони наркотики І звучать як гірські струмки... Десь існують інакші виміри, У рівняннях чужих світів... Але й я не ховаю наміри, Наче птах, що у вир злетів... За реальністю винних спогадів Дуже тяжко знайти купаж.... Тільки світлом віконця сповіді Визріває життєвий стаж... За очей моїх темно-карності Завжди буде квітковий світ... Не вбачай неймовірність - сірістю, То останній душі політ... В лабіринтах сердечних променів Я блукаю... За кроком крок Лиш у споминах усвідомлюю, Що життя має певний строк...  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116899 Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
За порогом святої вічностіМи зустрінем світанок мрій... І набудуть думки обтічності, Тільки ти ïх відчуть зумій ... Ми відкинемо прояв готики, У вінках проміжних думок ... І у "яблучко " гострі дротики, Там, де завтра карбує крок ... Закодуємо наші спомини В ДНК задзеркальних днів ... І дерева з осінніми кронами Розсмішити ти вітром зумів ... Доторкнись, невагаючись, ніжності, Що в долонях розквітла теплом Ми забудемо певні розбіжності, Що нас ранять загостреним склом ... Я в очах твоïх каро -вогненності, Відшукаю сузір'я своє ; Доторкнімся удвох незбагненності, Там, де вічність кордони снує ... 
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну що вдячна, то вдячна!!!! Спасибоньки, Мар'яно!!!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ізюмчику!!!!!!!!!!!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!!! Рада Вас бачити!!!
Андрей Кривцун, 10.09.2013 - 00:47
ПерезИмилось, перелЕтилось,Заосеннилось что-то вдруг. Дождь оставил свои отметины, Листопад всё сужает круг. И, наверное, всё - неверное. И, скорей всего, всё - не так. Но, сдуваю снова пыль-пену я И решаюсь на - в счастье! - шаг.  
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
и учусь я опять без поддержки жить,по канату идти очень тонкому ... я теперь не боюсь свою жизнь разбить... босяком по стеклу ...очень звонкому ... спасиб!!! Всегда жду твои душевные комменты!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую, Володю!!!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна, як завжди!!!
Наталя Данилюк, 09.09.2013 - 12:30
Чуттєво, тонко, пережито.  Чудові образи, вплетені в мелодію душі. 
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Наталю!!! Покавуємо?
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||
І оплески!
