Комендант заснув на посту серця.
І нишком проникли туди всі страхи.
Залишається лиш закрити ті дверця,
Що є виходом на всесвітні дахи.
І ніхто не дізнається, що ти сховалась
Від принизливих поглядів тих людей,
Що бачили вчора, як ти озиралась,
Коли він йшов поряд знайомих алей.
Відблиском щастя будуть лиш очі,
Що посміхаються постійно тобі.
І ти згадаєш час тої ночі,
Коли він вштрикнув у тебе ножі.
Не буде образи і відчаю навіть,
А лише вдячність за ті ночі і дні,
Адже життям щастя лиш править
І все погане залишилось в сні.