Так любити можуть тільки божевільні,
щоб коли втрачаєш зуміти змовчати.
Тепер ми вільні,
подивись!
як багато свободи, її можна ковтати!
Правда, кращі були грати?..
Давай ми не будемо читати!
тим більше власні вірші,
хтось ж обов’язково зламається,
саме тоді
коли ми вже будемо зовсім інші —
ти одружишся, а я спиватимусь.
Давай при зустрічі на вулиці,
ти звернеш свою увагу на небо,
напруживши свої вилиці
зробиш вигляд що сильна —
це вдасться, якщо чесно, незграбно,
але ти спробуй – у тебе вийде,
ти ж незламна!
Так жити можуть тільки «ідіоти»,
щоб любити кожен випадковий дотик,
тремтіти від бажання бути разОм,
але не обмінюватись взаємним теплом.
