ти правила моїм життям -
цариця - вічна клеопатра.
душі сполохала мій храм,
занадто все було занадто!
занадто дивна, вічна і жива
мелодія, що линула між нами.
моя була - і з тим же не моя,
я заблукав між правдою і снами.
у дальніх далях бачив я тебе,
таких, як ти, ніразу не стрічавши,
не знав, де й як тебе знайти,
а ти прийшла...хвилину поовчавши
поклала ніжну руку на плече...
нащо слова? вони банально зайві,
якби ж тоді я знав, як обпече
краси твоєї дивних слів мовчання.
шепоче вітер струнами дощу,
криштальних сліз не покажу нікому.
тебе тепер навіки відпущу -
шалену мрію, безкінечну втому!
було і кравпка. шкодувать не варто...
адже тепер я маю памяті листи
занадто все було занадто.
занадтою була і ти!