Далеко є, горить зоря,
Заграви сполохом палають,
Не буває ночі без дня,
Нема землі без небокраю.
А ти, напевно, знаєш вже
Про обеліски по загиблим,
Про вбитих вогнищем, вогнем,
Про вбитих голодом застиглим.
Обеліски ставлять завжди
Хто вижив і вже має гроші, -
Нащадкам хоч крихти Правди,
Щоб були завжди насторожі.
Я часто-густо все гадаю,
Чи не спимо під Обеліском?
Але при цьому, на жаль, знаю:
Їх ставимо ідейно близьким.
Така природа наша, вдача,
Таке незграбне наше серце.
Забуваємо стогін плачу.
Земля під нами вже сміється.
25.01.1992
К.
К-1
