....Вони познайомались
випадково і зрозуміли що дорогі
один одному.Їм здавалося що
найщасливіші на землі,не
замічали нічого навколо здавалося що вони одні на
планеті.Вони кохали щиро
кохали,обнявшись і відчуваючи
дотики один одного були готові
зустріти кінець світу.
Вони лежали обнявшись,він ласкав її волосся,дивився в її
голубі очі і неначе тонув у
небесах.....
-Я тебе так сильно кохаю,не
приставляю своє життя без
тебе.... -А я не приставляю як буду жити
без тебе......ніколи не покидай
мене......
-Сонечко навіть не думай про
таке,ти в мене одна і якщо я тебе
втрачу то моє життя не буде мати сенсу......
Вона сиділа щаслива біля вікна і
чекала його.....раптом задзвонив
телефон......
-Сонечко я уже їду...... ти
чекаєш? -Чекаю,чому ти так довго?
-Троха затримався......зараз
буду.....
-Давай швидше я скучаю.......
-Уже їду ЧЕ......................
Вона почула крик,скрипіння а потім гудки.Випустивши телефон
з рук з очей потекли сльози,в
голові крутився його
крик,невірила тому що
сталося,думала що це сон і зараз
вона прокиниться,але з ужасом зрозуміла що це не так....................
Вона чекала його в коридорі
лікарні,вся в сльозах,після цього
всього його нарешті
виписують.Побачивши його вона
не повірила своїм очам,той красивий хлопець якого вона
так кохає на інвалідному візку і
весь у шрамах.З її очей потекли
сльози,вона підбігла до нього і
сильно обійняла його,дивилася
на нього і плакала.Він усміхнувся до неї,повтирав її
сльози........
-Дурненька не плач,все буде
добре........
Вони приїхали додому,двоє
лежачи на ліжку і обнімаючись,просто
говорили.Вона обіцяла що
ніколи його не покине,він же у
відповідь її цілував.Тоді вона
напевне і не знала що не
виконає свою обіцянку....... Минуло пів року і їхні стосунки
стали напружені,вона не
приходила уже два дні.Він не
находив собі місця........Нарешті
вона прийшла,в її очах він
побачив жаль.Вона сіла біля нього,взяла за руку і несміло
почала свою розмову.....
-Я не знаю,як тобі
сказати.......я.......у мене немає
більше сили так жити.....
Він закрив рукою її рот...... -Не треба,не продовжуй,я тебе
розумію,ти зімною не будеш
щасливою.....іди.
З її очей потекли сльози,в
істериці вона почала
пояснюватичому іде але він її не слухав,для себе він уже все
вирішив......
-Я тебе кохала,але зрозумій
жити з інвалідом цеж
неможливо я більше так не
можу......Вибач!!!((( Вона пішла і він лежав один у
пустій квартирі,в голові
крутились останні її слова„жити
з інвалідом”.Подивився на свої
ноги,з трудом підвівся,взяв
таблетки висипав цілу пачку у долоню і проковтнув їх.Ляг і
став чекати вічного
спокою,думаючи про неї і
питаючи в Бого чому він так з
ним вчинив,він її кохав а тепер її
нема.......за що йому така кара..... Взяв телефон,тремтячою рукою
написав„Я тебе кохаю,але ти
права кому потрібен каліка”.
Поклав телефон,заплющив очі
згадуючи риси її обличчя,з
останніх сил промовив....... -Боже прийми мене до
себе.............
Любов піснається у нещасті,не
нищіть її а бережіть,бережіть як
щось св'яте........
