пробачте. можливо моя поезія не наповнена життєвоважливим змістом. можливо (чи скоріше всього) ви не знайдете глибоких фраз. я писала про любов і марноту сотні тисяч раз, коли вранішнє сонце сходило над моїм містом. коли я захлиналася, виливаючи каву в долоні, як досвітня зоря дарувала несподіваний день. коли я виливала спокій у підніжжя ідей, як безглуздість сповила не мої – чужі скроні. присядь: усе наше життя − в оренду іншим. залиш трохи спокою й тиші для себе. мені б поруч бути – і більше нічого не треба, та я знову втішаю себе жалюгідним віршем. я не кривавлю літерами, бо чесна перед собою. тільки хто б сказав, що я у цьому місті роблю. і скільки життя помирає в мені, поки я сплю! мовчу. зустрінемось біля прибою. © (авт. - 2012)
ID: 456799 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 27.10.2013 00:12:58 © дата внесення змiн: 14.12.2013 15:29:49 автор: VOSKRESENSKA
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie