Гострі кути на розі нашої вулиці. Пробач, що не грію твої руки. Ти була хмарною пристанню в моєму житті. А я був сліпим поетом, що міряв кроками хитросплетіння наших доль. Ти - мій морський бриз, моя боротьба за виживання. Перегортаю сторінки нашої історії, де тебе уже нема. Ти поза реальністю. Позапросторова зірка. Ти планета. Дівчина, до якої повертаюсь знову і знову. Знайти тебе серед усього цього сміття. Зігріти посмішкою і пригорнути до серця. Дозволь дарувати тобі орхідеї щочетверга опівночі. Заради розради.
