рік біля року,як кістки,що погано зрослись
перші почують грядучу негоду
губи німують
скляні діаманти очиць
десь поза містом в холодну ще падають воду
лиш хтивий туман йде слідами твоєї ходи
за пазуху вкине свіженьких школярок й старих птахів
так близько минуле з передчуттям біди
і самогубці угору злітають з мостів
ти сам тут -це значить -вас щонайменше три
в розпусті розпук сплетені в тіло єдине
і замість маршруток на зупинках стоять вітри
та посудом б"ються об череп крихкі судини
