Я не той, в кого життя прекрасне,
Не той, хто правильно все робить…
Не той, у кого все по маслу,
Також не той, хто своє існування любить.
Не вартий я, щоб стільки жити,
Я не такий, щоб мріяти про щось...
Я не потрібний, щоб любити
Себе, чи взагалі когось…
Не здатен навіть щось створити,
Чи хоч придумати макет…
Чомусь я здатен тільки вбити,
Та й нищити усе в один момент!
Навіщо ж я на цьому світі…
Навіщо ж дав мені життя
Наш Бог, творець того граніту,
Який тримає все буття…
Мабуть ця доля не для мене…
Можливо щастя більш потрібне
Тому, у кого зовсім інші гени,
Тому, у кого мрія гине…
Мої ж , натомість, мрії всі
Безглузді …Зовсім нездійсненні…
Такі, як «до, ре, мі, фа, соль, ля, сі»
Зіграти пальцем по стіні…
Життя дається лиш одне,
Мені і цього забагато.
Для мене воно промайне,
Я б так хотів могти віддати…
Віддати це життя тому,
Хто справді цього потребує.
Тому, хто прийме цю вину,
І хто його не промарнує,
Та й використає можливий шанс,
Щоб щось у світі поміняти.
Робитиме добро для нас,
Заставить зло чимдуж тікати…
Надіюсь, є така людина ,
Що втілить ці думки в життя!
Настане вже колись година,
І знищиться моє прокляття…
Та все ж я сенсу не знайшов
Мого «не того» існування.
Я б краще далі вже пішов
Не обертаючись…Востаннє…
ID:
463212
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 30.11.2013 00:47:40
© дата внесення змiн: 30.11.2013 00:47:40
автор: Жуйка
Вкажіть причину вашої скарги
|
