Присвячуєтся всім, потерпілим та померлим в результаті вибуху
Су-27УБ на Скнилівському аеродромі. Вся Україна
важко сумує за вами...
Літній день сонце пригріває, народ товпою на аеродмом так поспішає.
Та несподівано по всіх телеканалах передали новину сумну
Закінчились казкові трюки літак впав та залишив за собою картину сумну...
Та ніхто неміг повітити як це все так сталось!
Світ потрохи з розуму сходить, нові ж деталі все до шматка перевірялось.
Та яким генералом робити подвійну петлю приказ був даний за таких полів!
Це екстренний випуск на звязку місто Львів!
Люди з відусіль залишались без ближніх своїх
Лялись гіркими ріками сльози кривавим повітрям від страху зривало з ніг.
Дехто не хотів уже жити. Покійним уже нічим не допомогти.
За 10-ть секунд не втічеш від літака що мчтся із небесниї висоти...
таяк чуєш, трагедія дня! над тілом молились:
- Всевишній вірим у тебе, чому все так жахливо получилось?
Захисти та заховай від такого не дай набирати сльозам море
та все з радості перетворилось на сум і гірко заплакали гори...
Піля потужного зриву одразу пішло телебачення
зйомки ідуть, та яке це має значення...
Несподівано силуети появились
і тут хтось кричить: - Ідуть з відти поки живі! - Ви уже надивились...
І люди подальше втікали крізь дим
уголові наче обривалось з ким дальше бути? З Богом чи з бісом злим...
Хто як міг спасався в паніці за собою підбирав дітей
і ніхто уже не дивився хто тут свій а хто чужий
рідні чекають повернення до домуїхніх сімей...
Куча уламків, диму, жахала всіх навкруги
Знову хтось прокричав: - друга не стало, не віддам йому борги...
ті хто стояв трішки від усіх дальше
втікаючи без погляду на зад без ніякого фальшу,
Крик: - За що? За що...? Чому світ жорстокий такий?...
По всім телеканалам передають сюжет новий
маленька дівчинка майже роздіта вся у крові,
впавши на дорогу лежить і гірко плаче зжимає міцно хрестик на собі
і лише тихо собі промовляє:
- О мамо дети? булаб зараз поруч, та в живих тебе вже не має...
2009р.
