Одна тематика? Це я прекрасно знаю.
Завжди одні і ті ж слова.
Стою на місці, вже думками шкутильгаю
І лиш все ломлю в відчаю дрова.
Знов відчай. Скільки вже його у мене?
Розчарування, сум і страх…
Летить із римами так еще щось зелене
І все іде із Вічності на прах.
Про що писати? Про природу,
Яка від наших рук вмирає?
Чи може про народ і про свободу,
Коли свободи вже у нас немає?
Можливо, славити кохання,
Яке мене лише вбиває?
Чи може ще писати про бажання:
Що є, що маю, що не маю?..
Так може ще й убити риму? -
Нехай живее сучасний модернізм!
Ніколи я писати не покину
Й ніколи не уб’ю свій песимізм.
Можливо, це однаково, я знаю.
Про це не треба може вже пистати.
Та все ж мовчати права я не маю,
Коли душа щось прагне всім сказати.