Секунда рятує мить,
і десь в кінці коридору
чиясь душа закричить
куштуючи дим і порох.
В секунді чийсь біль.
І сон, холоне перед світанком.
Замучений хтось лежить
Дере свіжу кров на ранках.
Зриваючи штори
страх проникне комусь в кімнату,
В дорослих замре книжках,
дітей до плачу лякати.
І буде голодна гра морити,
не відпускати.
Щоб зранку втекти як ніч
і знову когось ламати.
Секунда рятує мить,
Годинник життя віщує.
Чиясь душа вже кричить.
та хто її тут почує...́
