Я не розумію себе сама,
Як мене зрозумієш ти ?
Із марними спробами позбутись кохання ярма ...
Ти вже звик повертатись і знову йти.
Люди уніч, в голові, сто думок прогортають.
І в снах, мов сліпі, свої ідеали шукають.
Я, напевно, не з тих. Я, нажаль, не така.
Напевно нема в мені пориву життя?
Так хочеться, деколи, очі закрити...
Й хочаб на годинку і кілька хвилин,
Свій безіменний... прекрасний світ уявити...
Та спогад для мене гіркий, мов полин...
